«Білу зарплату хочуть офісні співробітники, а робітники – чорну». Основні питання щодо ринку праці

Чому при наявності безлічі вакансій в Україні високий рівень безробіття; на яких позиціях роботодавець хоче бачити співробітника в віці, а на яких – без досвіду роботи; чому наші айтішники більше не хочуть їхати на заробітки за кордон; у зв’язку з чим робітники хочуть «чорні» зарплати; яким фахівцям буде найпростіше знайти роботу через п’ять років? Про це розмірковує рекрутер з 15-річним досвідом, директор HR-провайдера Тетяна Нікітович.

Про ринок праці: гальмує «картопля»
Закономірність кожної осені – збільшення числа вакансій на ринку праці в порівнянні з літом. Влітку, коли офісні працівники у відпустках, вони ходять по співбесідах, придивляються, вибирають для себе щось, і, якщо знаходять більш привабливий варіант, переходять на нову роботу. Якщо ні – повертаються на стару. Таким чином, роботодавці, від яких співробітники пішли, змушені шукати їм заміну, а значить, на початку осені підвищується число пропозицій.
Для здобувачів робітничих і виробничих професій восени теж з’являється більше пропозицій. Справа в тому, що кінець серпня і весь вересень – час збору врожаю. Тому бракує касирів, продавців, складських працівників. Великі виробничі компанії буквально змушені закриватися, поки не закінчиться «картопля». Особливо страждають від нестачі робочих рук компанії у західних регіонах, там співробітники цілими бригадами і навіть селами просто не виходять на роботу, тому що «у них город». В кінці вересня, коли городи вже прибрані, люди починають з’їжджатися, і роботодавці активізуються, адже вже є з кого вибирати і кого набирати.
Про вакансії
Практично 100% співробітників незадоволені своїми зарплатами. І справа не в амбіціях або завищених фінансових очікуваннях, а в тому, що їм просто не вистачає грошей, які вони отримують. Через це за останні два роки збільшилася кількість кандидатів, які працюють, але шукають щось трохи краще. А позаяк такі кандидати мають за що купити продукти і оплатити проїзд, то вони не поспішають погоджуватися на перше-ліпше оголошення. При цьому в сьогоднішніх реаліях навряд чи вдасться знайти роботодавця, який за аналогічні обов’язки буде платити в два-три рази більше. Тому кандидатів з відкладеним пошуком роботи стає все більше.
Про майбутнє: потрібні таргетологи
Сьогодні IT-компанії – це найкомфортніше місце роботи. Співробітників заохочують різними бонусами, допускають вільний графік, дають страховки, пропонують абонементи в басейни і на вибір 40 видів чаю. Певною мірою таку роботу сьогодні можна назвати «раєм на землі». Крім комфорту, IT-компанії готові запропонувати і високу зарплату.
Високий рівень зарплат викликаний аутсорсингом, адже більшість розташованих в Україні IT-компаній працюють на Ізраїль, Америку, Західну Європу, тому майже всі айтішники отримують зарплату в доларах. Одна з причин, чому іноземні компанії можуть платити великі гроші, – всі співробітники числяться як співробітники підприємницької діяльності (СПД), а отже, податкове навантаження – мінімальне. І заощадивши на податках, вони можуть розширити зарплатний фонд.
Можна прогнозувати, що з кожним роком будуть все більше затребувані будь-які спеціальності, пов’язані з цифровими технологіями, штучним інтелектом тощо. Вже сьогодні активно шукають фахівців на такі посади, як аналітик Big Datа (аналіз великих обсягів даних), таргетолог (фахівець з реклами в соціальних мережах) тощо.
Про держслужбу: зарплата зростає через реформи
Не так давно зарплати між державним і комерційним секторами відрізнялися в рази – на користь бізнесу. В результаті вийшло, що на держслужбі були в основному пенсіонери. З початком реформ потрібні були молоді люди, але ніхто туди не хотів іти. Тому підвищення зарплат – вимушений захід. Але, незважаючи на удаваний високий рівень оплати праці, держоргани все ще не пропонують більшу зарплату, ніж комерційні компанії.
Про вічних заробітчан
Наші люди їхали і будуть їхати за кордон на заробітки. Напевно, причина – в стереотипі, що за кордоном краще. Але багато людей не приживаються там і повертаються. Тих, хто розчарувався у «великих грошах», сьогодні вже близько 30%, хоча зарплата робітників там і у нас не сильно відрізняється. Наприклад, будівельникам і там і тут платять приблизно $1 тис. на місяць.
А ось інженери, агротехнологи, слюсарі, робітники з кваліфікацією і розрядами, та до того ж зі знанням іноземної мови, за кордоном можуть отримувати в три-чотири рази більше, ніж в Україні. Таких фахівців навіть готові там офіційно працевлаштовувати.
Про зарплату: підвищать чи ні
До кінця року зарплати в Україні навряд чи будуть підвищуватися. Вони прив’язані до річного бюджету компаній, і ні зростання цін, ні стрибки долара не змусять їх збільшувати фонд заробітної плати. Підвищення може бути точковим: якщо необхідно утримати дуже хорошого фахівця або є гострі проблеми з залученням нових співробітників. А ось на початку наступного року компанії врахують ризики і, швидше за все, закладуть підвищення зарплат на 10-20%.
Що стосується «білих» і «чорних» зарплат. Великі компанії, особливо якщо вони з іноземним капіталом, сьогодні платять всю зарплату офіційно. Це правило стосується виробництв і великих роздрібних торговельних мереж.
Для офісних і кваліфікованих фахівців «біла» зарплата при пошуку роботи – в пріоритеті. Такі компанії сприймаються як надійні, і люди туди йдуть охочіше.
Але якщо говорити про претендентів у сегменті низькокваліфікованих і сезонних робітників, то часто зустрічаються ті, хто не тільки не хоче отримувати «білу» зарплату, а й взагалі проти офіційного працевлаштування.
Ще одна новинка сьогоднішніх реалій: кандидати не хочуть йти на роботу, де передбачаються невисока ставка і великі бонуси, наприклад, за кількість залучених клієнтів, продажу тощо. Тому роботодавці змушені підвищувати фіксовану частину зарплати і зменшувати премію за особисті досягнення.
Про міграцію: мобільності заважає менталітет
Якщо говорити про внутрішню міграцію, то на переїзд з регіону в регіон кандидати погоджуються неохоче. Причому це стосується як кваліфікованих, так і робітничих професій. І це незважаючи на те, що, наприклад, на заводах Західної України зарплати сьогодні конкурентоспроможні і перебувають на рівні центральних регіонів. Наприклад, зараз робітники складів і заводів там можуть отримувати на місяць 10-12 тис. грн, а кожні три місяці зарплати переглядаються і підвищуються. Крім того, їм надають безкоштовні гуртожитки, харчування, розвезення, в деяких фірмах є спортзали й басейни для співробітників.
В останні роки ми часто пропонуємо «синім комірцям» (так називають тих, хто працює на складах і в виробничих цехах) з умовно «депресивних» областей – наприклад, з Полтавської, Сумської, Запорізької областей та Кривого Рогу – роботу в Західній Україні (вакансії там є, оскільки місцеві їдуть на заробітки за кордон). Але, незважаючи на конкурентоспроможні зарплати, люди, навіть безробітні, туди їдуть неохоче. Напевно, це наша ментальна особливість, багато хто говорить: «Чого я туди поїду – у мене тут дім, город, сім’я». Офісні працівники ще менш мобільні. І якщо на переїзд до Києва можуть погодитися, тому що тут і вибір компаній більший, і зарплати вищі, і завдання цікавіші, то зі столиці в регіони заманити такого фахівця практично неможливо.
Про «бажаних» кандидатів
Найбільш затребуваний у роботодавця вік кандидатів – 20-30 років. І це незважаючи на те, що сьогоднішні випускники вузів здебільшого не мають належного рівня освіти, грамотності і культури. Часто такі здобувачі навіть говорити толком не вміють, не те що продати себе на співбесіді. Проте компанії готові брати таких «жовторотиків», тому що вони як пластилін, з якого можна зліпити співробітника з необхідними навичками для своєї фірми. Не менш важливий фактор: їм можна платити менше, ніж досвідченому працівнику.
Найчастіше за молоддю без досвіду роботи полюють cаll-центри. Сьогодні в Україні з’явилося багато іноземних cаll-центрів, які готові співробітникам зі знанням англійської платити до $500. А на одного такого претендента припадає приблизно 20 пропозицій. Молодих кандидатів без досвіду візьмуть у мережеві магазини, кав’ярні, бари-ресторани, фаст-фуди.
Про вік: важливо добре виглядати і вміти спілкуватися
Насправді справа не у віці кандидата. Якщо людина все життя займалася чимось і як-небудь, то вона як співробітник не цікава ні в 25, ні в 40 років. Але якщо у неї хороший досвід і кваліфікація, то таких людей беруть. Особливо на посади, які вимагають відповідального ставлення. Наприклад, рекрутером, в управлінський облік, бухгалтером, архітектором тощо. Такі співробітники більш лояльні до компанії, вони рідше вимагають підвищення зарплати і рідше змінюють роботу. А оскільки у них побутові питання вже вирішені, вони можуть повністю присвятити себе справі. Головне, щоб кандидат нормально себе почував, добре виглядав і вмів спілкуватися з людьми. Проблема при працевлаштуванні виникає у тих здобувачів у віці, які претендують на заняття посад, які не потребують досвіду роботи. Як правило, на таких позиціях воліють бачити молодих кандидатів, які швидше і легше навчаються. Наприклад, в cаll-центри.
Про фріланс: вигода очевидна
Український ринок фрілансу зростає і буде зростати, тому що це загальносвітова практика. Наприклад, в США до 80% працюючого населення – це фрілансери. І така тенденція буде тривати, незважаючи на те, що є ідея від уряду штрафувати як віддалених співробітників, так і роботодавців. Не лякає фрілансерів і те, що це неофіційна робота, і є ризик, виконавши її, не отримати гроші. Адже віддалено працювати – це зручно, можна сидіти вдома, працювати тоді, коли ти хочеш. Для роботодавців теж це вигідно – не треба платити податки, витрачатися на робоче місце, вони платять тільки за реально виконану роботу.
Про мови: вивчайте китайську
Знання англійської – це обов’язковий навик сучасного фахівця і не вважається перевагою. А ось знання китайської значно розширює горизонти. Поки у нас таких фахівців дуже мало, а у тих, хто є, графік роботи повністю розписаний на найближчі 3-4 місяці, і до них потрібно ставати в чергу. А чим далі, тим більше таких фахівців буде потрібно. В Україну зараз заходить чимало китайських компаній – це і альтернативна енергетика, і виробники електроніки. А китайці – люди специфічні, вони не знають ні української, ні російської, а якщо і говорять англійською, то їх зрозуміти практично неможливо. Тому перекладачам з китайської мови готові платити будь-які гроші і йти на всілякі поступки.
https://news.finance.ua/